« На висоті 10.889 м. »
За чотири дні до Нового 2009 року, я потрапила під програму скорочення. Тоді я й уявити не могла, як круто зміниться моє життя і життя мого близького друга, який втратив роботу двома місяцями пізніше. Півроку ми не могли знайти роботу. Жили на кошти, які збирали на професійний фотоапарат. Життя наші так заплуталися, що ми вже не знали у якому напрямку йти і чого бажати.
У той самий час, коли більшість людства ніжилася на пляжі у компанії сонця, та морських хвиль, до нас завітав наш друг, починаючий кінорежисер. Він розповів про Московський фестиваль мобільного кіно, у якому він хотів прийняти участь. За умовами конкурсу, котрий влаштувала кінокомпанія «Universal Pictures Россия», потрібно було відзняти на любительську камеру 5-ти хвилинне продовження фільму «Форсаж 4». Переможця очікувала 2-о денна подорож до Голівуду! Ми одразу загорілися, адже завжди любили кіно і завжди мріяли побувати в Америці.
Два місці в нас пішло на написання сценарію і на зйомки. У нашого фільму був нульовий бюджет, але ми вірили у те, що робили і головне отримували величезне задоволення. Коли ми змонтували відео і відіслали його на конкурс - очікування нам здалося найскладнішим випробуванням.
То був, найщасливіший ранок у нашому житті – нам зателефонували і запросили до Москви у якості номінантів. Коли ми збирали валізи, ми ще не вірили до кінця, що узявши вперше відеокамеру у руки ми пройшли до фіналу, ми повірити не могли, що на нас чекав перший у житті переліт( причому компанією «Аеросвіт»). Для нас все це - вже було перемогою, але попереду був ще один сюрприз - 26 червня, о 16.00 за московським часом, ми, вперше, у своєму житті стали переможцями кінофестивалю. Ми виграли подорож до Голівуду!
Два з половиною місяці ми готували документи і відкривали американську візу. Це були важкі часи, виникало багато перешкод, але ми отримали гідну нагороду - нам відкрили американську візу, аж на п’ять років.
21 вересня о 18.30 за американським часом, наш літак приземлився у Лос-Анджелесі. Не можливо описати, що творилось з нами, коли ми почули американську мову, відчули на шкірі вологу від океану, побачили височенні пальми, неповторні будинки і район Беверлі Хілз. Потім була «Алея зірок», кінотеатр «Кодак», де зірки отримують «Оскар», «Парк розваг Universal» і океан – неймовірної краси і величі – Тихий океан. Два дні пролетіли так швидко, що ми майже не відчули, що таке Америка. В нас не було гіда, який би нам розповідав про цю велику країну, а наша англійська на рівні «Хеллоу», «Хау а ю», не дуже допомогла пізнати американську культуру.
Коли ми відлітали із Лос-Анджелеса, було таке враження, що ми прощаємося з другом, якого дуже полюбили, але зовсім не пізнали. І тоді, на висоті 10.889 м., ми пообіцяли собі, що обов’язково повернемося до Америки, щоб все ж таки сповна насолодитися її величчю і красою.
Два місяці потому до нас у гості прийшов інший друг і коли ми розповідали свою казково-реальну історію короткого знайомства з Америкою – він пригадав, що бачив у Інтернеті конкурс, переможців котрого чекає Нью-Йорк, Філадельфія і Вашингтон… вернуться |
