Привіт любий друже!
так, я трохи сумувала і навіть плакала... через атмосферу свободи, і сонце, і море, і айран, і вранішню музику з тобою...незважаючи на химерно холодну погоду в моїй країні (...bleep...який же прикметник підходить цій країні?), я сповнена надій і творчого натхнення. багато різних, але простих речей вразили і відкрили моє серце. невеличке наївне відео – у скріпці як спогад про безліч чарівних інсайтів. трошки заздрю тобі, адже ти все ще насолоджуєшся турецьким місяцем...тепер я розумію чому саме молодий місяць зображено на червоному тлі національного прапора...
сумую
марина
02/10/2009
Глене, я:
- дуже вдячна тобі за відповідь на мого сентиментального листа
- слідкую за місяцем в Туреччині і бачу що нині 97% поверхні освітлено... наближається день твого від‘їзду...
- надсилаю кілька фотографій
- ненавиджу масло...
- нагадую тобі про фільми „Zeitgeist” та „Zeitgeist Addendum”
- маю мрію та декілька планів :))
обійми?? хіба що на секундочку :)))
Марина
17/09/2009
Друже, це партизанське вторгнення гарного настрою з України, привіт!
Насправді мені хотілося би писати тобі глибоководно-глибокорибні листи, але я не можу. Сподіваюся, у тебе достатньо друзів для обговорення ідей Кафки чи Аристотеля. Останнім часом лише радикальні ідеї живуть в моїй голові.. Одна з них – життя за двома гральними кубиками. Кидаєш – і приймаєш відповідне рішення. Дуже провокаційна ідея, популярна наприкінці минулого століття в США. Люк Райнхарт написав кілька книжок про це. Нудьга, надмірна комерціалізація світу, потреба росту і змін – все це штовхає нас до подібних експериментів. Кубики – дія. Ніяких сумнівів і сподівань...
Ти говорив що мешкаєш в Сент-Луїсі, США. Можливо одного дня...НЕЗВАЖАЮЧИ НА те що:
- мені треба буде подолати пів-землі
- існують певні труднощі з отриманням візи
- вартість квитка складає піврічний розмір сукупного доходу моєї сім‘ї
- many other... Я ПРИЇДУ. це буде моє рішення чи тих двох кубиків, що я кину під українським місяцем. бо я вже казала що маю мрію і декілька планів ;)
обіймаю. просто і ніжно
Маруся
30/10/2009
Любий,
пам‘ятаєш пісню, де Ані Леннокс співає про те, як сьогодні вона врятувала світ і віднині всі щасливі?
хочу бути Анні Ленікс, а не просто наляканою і безпорадною дівчиною з україни (україна пишеться з маленької літери? зважаючи на те, як нас принижують – мабуть так...). тут, в серці Європи, останнім часом відбувається глобальний експеримент. Долар – піф! Гривня – паф! Вірус грипу – ой-ой-ой!
де той плащ, що надівши його можна врятувати людські життя, гідність та віру в краще майбутнє?
цілую. дуже обережно, через маску...
Ані Леннокс
02/11/2009
...знаєш, насправді я не можу врятувати цей світ від усіх негараздів і бід. Насправді моя душа бажає миру і спокою хоча б на якийсь час...можливо, вона прогне трошки сумувати і навіть плакати... через атмосферу свободи, і сонця, і моря, і айрану, і вранішньої музики, але не через війну, різновиди тероризму і політичні маніпуляції.
Можливо, бути поряд з тобою хоч якийсь час більш важливо, ніж все інше у цьому світі. Чому на американському прапорі так багато зірочок? Може тому, що вночі небо, якщо дивитися на нього десь в районі Сент-Луїсу рясно зоряне... Я беру кубики, заплющую очі і кидаю. Рішення прийнято. ми зустрінемось. НЕЗВАЖАЮЧИ НА залишайся на зв‘язку
М.
Листи до Глена, що мешкає в США (переклад з англ.)
Copyright © 2009 by Madidzu вернуться |
